Гідропарк - школа життя. Тут убивають, закохуються і просто "оддихають"

Хочеш розслабитися, шукаєш пригод - на тебе чекає Київський гідропарк! Десь у такому стилі пасувала би реклама цьому славнозвісному київському місцю відпочинку над Дніпром. Навіть зараз, у вільглу передзимову погоду, Гідропарк живе своїм яскравим життям.

Між рукавами Дніпра гуляв: Олесь КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Власне, до вечора парк можна назвати радше сонним і нуднуватим. Ну – пляж, ну – пісок, ну – Лавра на тому березі Дніпра, два мости.

Залишається хіба що задля розваги перейтися на танцювальний майданчик для пенсіонерів: гримить Кобзон, пісні про „молдаванку”, і напомаджені-нарум’янені бабці з шаленими очима хвацько згадують молодість, „забойно” трясучи стегнами. Поруч їхні кавалери, по-парубоцькому всміхаючись, хизуються де-не-де вцілілими зубами й блискучими коронками.

Видовисько, звичайно, унікальне, але, зрештою стає не смішно, а навіть ніяково – це ж треба так застигнути в щасливому минулому; на згадку чомусь одразу спадає Людмила Гурченко.

Влітку тут вирує пляжне життя. А восени хіба що п'яниці і спортсмени

Ще можна податися на нудистський пляж – це також неподалік.

Щоправда, і тут частіше зустрінеш тих-таки пенсіонерів з обвислими причандаллями, ніж помилуєшся жінками без купальників; узимку „старпери”, зазвичай, моржують посеред криги – набираються здоров’я, улітку підглядають з-за дерев і кущів за поодинокими нудистками.

Також на цьому пляжі, певна річ, тусуються „голубі”. Як же в наші дні, та й на нудистському пляжі, без геїв? Але головне не перейматися: приведи з собою слабку стать – і вразливі геї миттю розбіжаться, не здатні знести образи, якої ви завдали їхній ніжній душі.

Утім, якщо денний гідропарк по-старечому «прикумарює», то нічний просто тішить бурхливим молодечим життям.

Насамперед, вийшовши з метро, тут варто одразу підзарядитися в бабусь жменею «сємок», фісташок або креветок та пачкою хороших цигарок (так і згадується Віктор Цой: «Если есть в кармане пачка…»).

Навпроти бабусь – кілька кіосків, поруч кипить торгівля шаурмою та хот-догами. Меню демократичне, для народу. Хоча зазвичай черги утворюються не біля кавказьких делікатесів, а за пивом. Жадібно ковтнувши кілька разів «оболонського», можна познайомитись і з народом, а якщо є зайві гроші – заглянути на дискотеку.

А от партнерку для танців тут багатьом цікаво шукати заздалегідь. Наприклад, уздовж алеї на лавочках чи в першій-ліпшій кав’ярні. До речі, в деяких із них, тих, що більш гламурні, також можна потанцювати – треба тільки час від часу налягати за столиком на алкоголь, себто робити офіціантові хоч якісь замовлення.

Проте, вихиляючи ногами біля якоїсь «блондінго» в червоному, не дивуйтеся, коли вам не зовсім ввічливо порадять: «Можеш танцевать, но не прикасайся». Такий уже тут стиль спілкування, та й краще самому знати: яких «блондінго» обирати для танцю.

Узагалі – в Гідропарку ніби застигли 90-ті в усій своїй красі.

Хоча „окультурена” і розбагатіла братва відгородилася від юрмиська в клубах та готелях на околиці відпочинкової зони, у „центрових” місцях гідропарку зустрінеш контингент ще тієї, славної, пролетарської Борщагівки та досі незіпсованої модними віяннями Троєщини.

Шукачі пригод можуть поспілкуватися зі „справжніми пацанами” у справжніх наколках, за які треба „отвєчать”, а не „фраєритися”, вивчити основи блатного жаргону „фєні” – головне більше слухати та менше розтуляти рота – і послухати у клубах босяцький шансон, котрий уже чомусь майже не почуєш по однойменному радіо: „Кресты на куполах наколоты... Да только синие они, и ни крапа золота...”

Блатний угар відбувається довкола станції метро, а не тут, де відпочиває вишка для банджи-джампінґа

Зрештою, якщо вельми забажаєте, то тут-таки можна заробити й свої перші „купола” (витатуйовані церковні бані у кримінальному світі означають кількість років, проведених в ув’язненні). Річ у тім, що за тепла в Гідропарку коїться чимало вбивств; нерідко можна наткнутися й на різанину. Все як на нормальних дискотеках, тільки в більшому масштабі – треба ж якось молоді розважатися.

Отож ніколи не лякайтеся, якщо на ранок, після ночі в гідропарку, дізнаєтеся, що за сто метрів від вашого столика когось прибили пляшкою по голові, чи всадили в бік „заточечку” або „пір’ячко” ( слово „ніж” на кримінальному жаргоні).

Життя, як то кажуть, річ непередбачувана та „шкідлива”, і „стрьом” – аж ніяк не перепона пізнати його у всіх проявах. Словом, „Бодрячком пацанчики», – як співає легендарний репер Сява.

Узагалі ж, окрім столичної „гопоти”, у гідропарку також крутиться чимало заробітчан та мігрантів, усе приїждже розмаїття робітничого класу: і водії, і будівники, і слюсарі з сантехніками.

А щойно добігає кінця денна торгівля, з-за прилавків місцевих та довколишніх кіосків, крамниць і забігайлівок випурхують не надто чепурні феї роздрібної торгівлі. Здебільшого вони прямують туди, де подешевше: за дерев’яні або пластмасові заяложені столики з розрізаними пивними бляшанками замість попільничок.

Як нагорода за тяжкий робочий день або тиждень їх чекає пиво та „сто грам” у пластиковому стаканчику.

Далі – танці, знайомства, секс на один-два рази.

Зрозуміло, що, пишучи про "Гідропер", просто не уникнути теми знайомств задля інтимних стосунків. Здебільшого в пошуках таких знайомств сюди й приходять, чого приховувати.

Схема „любовної шахівниці” стандартна: спочатку кавалер пригощає даму пивом (можна в генделику, можна й просто на лавочці), потім вона мордує його танцями, насамкінець – омріяна та довгоочікувана година плотських утіх. Зрештою, якщо пощастить, і захмеліла „дама” миттєво падає у ваші обійми, то можна обійтися й без виснажливого дригання на танцмайданчику.

Однак мешкати в Києві й не побувати на дискотеці в „народних” клубах гідропарку означає „не хавати жизні”. Як казав мій гуртожитський приятель Семен: „Шо там тіки тьолки не видєлували!” Воно і справді є на що подивитися.

Особливо під час еротичних „молодьожних” конкурсів. Такі сцени – чи то імітації орального петтингу, чи то вже й не імітації – можна нарити лише в роликах підозрілих сайтів з відповідними коментарями на кшталт: „ЇЇ весь район знає, батьки з дому вигнали”.

Варто відзначити й ще одну цікаву та незвичну„гідропаркову” тенденцію: останнім часом на народних тусовках дедалі більшає дівчат із дивними заявами штибу: „Я – бі! Це – моя дівчина!” Або й просто: „Не люблю хлопців, у мене – подружка”.

Воно все, певна річ, зрозуміло: світ модернізується, підлітки, виховані на Інтернеті в пік сексуальної революції, шукають нових розваг та задоволень, але ж іноді стає, бігме, цікаво: куди воно все докотиться та скільки здорових повноцінних сімей з нерозбещеними дітьми виживе через років тридцять-сорок?

Словом, добре вивчивши гідропарк, перестаєш дивуватися, що його називають „клоакою” – чого лише тут не набачишся. А втім, як завжди, нічого не можна узагальнювати.

Одні мої добрі знайомі, чудове подружжя – він і вона з традиційними поглядами на життя, гарною освітою та роботою – познайомилися саме в нічному гідропарку, опинившись там геть випадково чи не вперше за десяток років кожен.

Він - шукав на свою голову пригод. Вона – не відмовила подрузі відсвяткувати тут день народження.

Наразі це міцна сім’я. Здорова і повноцінна "ячєйка общєства".

Теги  люди, інший бік, київ